ГУ Державної фіскальної служби у Запорізькій області інформує від 18.06.2015

ic_2_flag_1

Продавцям пива необхідно подбати про ліцензію на роздрібну торгівлю

З 1 липня 2015 року пиво з вмістом етилового спирту від 0,5% відноситься до алкогольних напоїв. Відповідні зміни внесені Законом № 71-VIII до Закону України “Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного i плодового, алкогольними напоями та тютюновими виробами”.

Згідно з частиною дванадцятою статті 15 Закону № 481 роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) може здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Отже, з 1 липня 2015 року суб’єкти господарювання, які здійснюють  роздрібну торгівлю пивом, повинні придбати ліцензію.

Для отримання ліцензій пакет документів можливо подати до Центрів обслуговування платників податків ДПІ у районах або до відділу контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС у Запорізькій області.

 

Скільки коштує ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями?

 Річна плата за ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту), становить 8000 гривень на кожний окремий, зазначений в ліцензії електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), що знаходиться у місці торгівлі.   На території сіл і селищ, за винятком тих, що знаходяться у межах території міст, плата за ліцензію  становить  500 гривень.

 

Чи необхідно придбавати окрему ліцензію на роздрібну торгівлю пивом, якщо у суб’єкта господарювання є вже ліцензія на продаж алкогольних напоїв?

 Якщо у суб’єкта господарювання є ліцензія на продаж алкогольних напоїв, то окрема ліцензія на роздрібну торгівлю пивом не потрібна.

До якого фіскального органу та за якою формою необхідно подавати звітність по єдиному внеску,  починаючи з 01.06.2015 року?

Відповідно до п. 4 частини 2 ст. 6 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) зобов’язані подавати звітність та сплачувати до контролюючого органу за основним місцем обліку платника ЄВ у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Починаючи з 01.06.2015 року звіт щодо сум нарахованого ЄВ подається страхувальником або відповідальною особою страхувальника до фіскального органу за основним місцем реєстрації платника.

Форми та строки подання звітності передбачено розд. ІІІ наказу Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 «Про Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»

Застосування РРО фізичними особами – платниками єдиного податку

Фізичні особи – платники єдиного податку другої і третьої груп при здійсненні діяльності на ринках, при продажу товарів дрібнороздрібної торговельної мережі через засоби пересувної мережі, а також платники єдиного податку першої групи не застосовують реєстратори розрахункових операцій (РРО).

У всіх інших випадках платники єдиного податку – фізичні особи – підприємці другої і третьої груп зобов’язані застосовувати РРО.

Такий порядок вступає у силу:

для платників єдиного податку третьої групи – з 1 липня 2015 року;

для платників єдиного податку другої групи – з 1 січня 2016 року.

Водночас, фізичні особи – платники єдиного податку другої і третьої  груп, які з 01.01.2015 р. до 30.06.2015 р. включно почали застосовувати у своїй діяльності РРО, то з дати початку застосування РРО до 1 січня 2017 року вони звільняються від проведення перевірок з питань дотримання порядку застосування РРО.

Зазначена норма визначена п.296.10 та п.28 підр. 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

 

Чи необхідно фізичним  особам  – підприємцям  платникам  єдиного податку  мати первинні документи на закупівлю товарів, які використовуються у господарській діяльності?

 Для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених  первинними документами.

Зазначена норма передбачена статтею 44 Податкового кодексу України і є загальною для платників  всіх систем оподаткування, в тому числі платників, які застосовують спрощену систему  оподаткування.

Тобто  фізичним  особам – підприємцям, в тому числі   платникам  єдиного податку  необхідно мати первинні документи на закупівлю товарів, які використовуються у господарській діяльності.

Слід зазначити, що платники податків зобов’язані забезпечити зберігання вищезазначених  документів  не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи.

 

Фізична особа – підприємець  «загальної» системи оподаткування тимчасово не здійснює підприємницьку діяльність та відповідно не отримує підприємницькі доходи. Чи необхідно   сплачувати єдиний  внесок  на загальнообов’язкове державне соціальне страхування?

Законом  України   “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” визначено, що для підприємців загальної системи оподаткування  єдиний соціальний  внесок нараховується   на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Такі платники, за бажанням, з метою збереження страхового стажу у році або окремому місяці року, в якому  ними  не отримано дохід  (прибуток), можуть самостійно, у разі необхідності, визначити базу нарахування єдиного внеску.

Зазначена норма буде застосовуватися  до доходу (прибутку), отриманого за 2015 рік.

Тобто фізичні особи – підприємці   «загальної» системи оподаткування, які  тимчасово не здійснюю підприємницьку діяльність та відповідно не отримують  підприємницькі доходи,  не зобов’язані за  цей період сплачувати  єдиний  внесок  на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

 

 

Чи можливо підприємцю платнику єдиного податку  третьої групи  протягом календарного року  перейти на сплату податку за іншою групою?

 Фізична особа – підприємець  протягом року  може самостійно перейти на сплату єдиного податку за іншою  групою платників єдиного податку при умові  дотримання норм Податкового кодексу, передбачених для  відповідної групи платників єдиного податку.

Для цього необхідно  надати заяву до  контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу. При цьому у платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, анулюється реєстрація платника податку на додану вартість, у разі обрання ним першої або другої групи чи ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, яка включає податок на додану вартість.

 

 

Чи є платником  військового збору фізична особа – підприємець платник єдиного податку?

Положеннями Податкового кодексу України  визначено, що фізичні особи – підприємці, які здійснюють діяльність за спрощеною системою оподаткування, не  є платниками військового збору   з доходів, отриманих в межах підприємницької діяльності  за спрощеною системою оподаткування.

Водночас у разі отримання  фізичною особою – підприємцем доходів, за межами підприємницької діяльності,  такі доходи оподатковуються військовим збором на загальних підставах. Також  суб’єкти господарювання та/або самозайняті особи, які виплачують доходи фізичним особам, які є об’єктом оподаткування військовим збором,   є податковими агентами щодо таких доходів та зобов’язані утримувати та перераховувати військовий збір в порядку, визначеному законодавством.

 

Чи є платниками військового збору фізичні особи – підприємці загальної системи оподаткування?

Фізичні особи – підприємці «загальної системи» оподаткування  є платниками військового збору на загальних підставах.

Зазначені платники  за результатами звітного податкового року самостійно розраховують військовий збір в розмірі 1,5 відсотки чистого оподатковуваного доходу, відображають в річній податковій декларації та сплачують в терміни, передбачені для сплати податку на доходи фізичних осіб за відповідний період. Першим звітним податковим періодом для нарахування військового збору з доходів фізичних осіб – підприємців є 2015 рік.

 

Підприємство виплачує дохід фізичній особі підприємцю загальної системи оподаткування. Чи необхідно утримувати військовий збір  під час виплати такого доходу?

Під час нарахування (виплати) фізичній особі – підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб’єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою – підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб’єкта підприємницької діяльності.

Тобто суб’єкти господарювання та/або самозайняті особи, які виплачують доходи фізичним особам – підприємцям за здійснення ними своєї діяльності, не є податковими агентами щодо таких доходів.

 Що є доходом для юридичної особи – платника єдиного податку третьої групи?

Відповідно до п.п. 2 п. 292.1 ст. 292 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) доходом юридичної особи – платника єдиного податку є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ.

Згідно із п. 292.3 ст. 292 ПКУ до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).

Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.

До суми доходу платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість за звітний період також включається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

До суми доходу платника єдиного податку третьої групи за звітний період включається вартість реалізованих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених ПКУ.

 

Як заповнюється у звіті щодо сум нарахованого єдиного внеску на паперовому носії графа «головний бухгалтер», якщо штатним розкладом не передбачено такої посади?

Для всіх таблиць додатка 4 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 року за № 460/26905 (далі – Порядок № 435) в реквізиті «Головний бухгалтер» для юридичних осіб – за наявності даної посади зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків (за довідкою Державної фіскальної служби України з Державного реєстру фізичних осіб), підпис та прізвище з ініціалами головного бухгалтера, а для фізичних осіб даний реквізит не заповнюється.
Відповідно до абз. першого п.п. 48.5.1 п. 48.5 ст.48 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

Таким чином, у разі коли штатним розкладом не передбачено посаду головного бухгалтера, а ведення бухгалтерського обліку та подання звітності здійснюється безпосередньо керівником, то така звітність на паперовому носії підписується лише у графі «керівник», а у графі «головний бухгалтер» проставляються прочерки.

У якій графі Податкового розрахунку (форма № 1ДФ) відображається кількість зовнішніх сумісників?

Відповідно до абзацу другого ст. 21 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. № 322-VIII працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Згідно з п. 3.1 розділу III Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Мінфіну України від 13.01.2015 р. № 4, реквізити податкового розрахунку заповнюються, зокрема, таким чином:

– напроти напису «Працювало за трудовими договорами» проставляється кількість працівників, які працюють за трудовими договорами (контрактами);

– напроти напису «Працювало за цивільно-правовими договорами» проставляється кількість працівників, які працюють за цивільно-правовими договорами у звітному періоді.

Отже, кількість зовнішніх сумісників відображається в графі «Працювало за трудовими договорами» Податкового розрахунку (форма № 1 ДФ).

Який документ підтверджує здійснення суб’єктом господарювання діяльність на території проведення АТО для звільнення від нарахування пені за порушення строків розрахунків експортно-імпортних операцій в сфері ЗЕД?

Відповідно до ст. 4 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» із змінами та доповненнями (далі – Закон 185) порушення резидентами, крім суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених ст. 1 і 2 Закону 185 або встановлених Національним банком України відповідно до ст. 1 і 2 Закону 185, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Якщо перевищення строків, зазначених у ст. 1 і 2 Закону 185, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин (абз. 6 ст. 6 Закону 185).

Відповідно до ст. 10 Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» із змінами та доповненнями (далі – Закон 1669) протягом терміну дії Закону 1669 єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Порядок стягнення коштів за рішенням керівника контролюючого органу

Пунктом 32 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу передбачено, що у випадках, коли податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов’язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у встановлені Кодексом строки, стягнення коштів здійснюється за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду за умови, якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та відсутні зобов’язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов’язань.

При цьому стягнення коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється на підставі рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника у банках, яке є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов’язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи.

Вказане положення набрало чинності 1 січня 2015 року і діє до 1 липня 2015 року.

Поряд з тим зазначимо, що загальні засади списання банком коштів з рахунків платників податків/суб’єктів господарювання за ініціативою органу стягнення (органу державної фіскальної служби) встановлено главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, а форму інкасового доручення (розпорядження) наведено у додатку 24 до цієї Інструкції.

Водночас зазначаємо, що Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 14 травня 2015 року № 273 «Деякі питання стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу», якою визначено, що стягнення готівки у випадках, передбачених пунктом 32 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Кодексу здійснюється у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1244 «Деякі питання реалізації статті 95 Податкового кодексу України». Постанова № 273 опублікована у виданні «Офіційний вісник України» № 40 та набрала чинності 29.05.2015.

 

Як виправити показники щодо залишків від’ємного значення, відображені у податковій звітності з податку на додану вартість за звітний період лютий 2015 року та послідуючі звітні періоди?

Детальні роз’яснення щодо особливостей заповнення податкової декларації з ПДВ за лютий 2015 року та послідуючі звітні періоди надано листом ДФС України від 06.03.2015 № 7796/7/99-99-19-03-02-17.

Найпоширенішою помилкою, допущеною платниками при поданні податкової звітності за лютий 2015 року та послідуючі звітні періоди, було неправильне відображення суми залишків від’ємного значення попередніх звітних періодів станом на 1 лютого 2015 року.

Платники, які не здійснили звірку залишків від’ємного значення станом на 01.02.2015 у розрізі податкових періодів їх виникнення, не в повній мірі вказали такі залишки в колонках 2–5 таблиці 1 додатку 2 до декларації, або вказали суми податку, які перевищують залишки від’ємного значення попередніх звітних періодів або задекларованих ними сум до бюджетного відшкодування, які обліковуються в ІКПП.

Зазначене призводить до необхідності подання платниками податку уточнюючих розрахунків для виправлення неправильних показників, відображених у податковій звітності з податку на додану вартість за лютий 2015 року та послідуючі звітні періоди.

Сутність будь-якого коригування полягає у приведенні помилково відображених показників до правильних шляхом їх зменшення (збільшення) на відповідну величину.

Таким чином, для того, щоб виправити помилку, допущену при заповненні таблиці 1 додатка 2 до податкової звітності з ПДВ за лютий 2015 року, або послідуючі звітні періоди (в разі необхідності), необхідно заповнити уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ за відповідний звітний період та разом з уточнюючим розрахунком подати додаток 2 до декларації.

В таблиці 1 додатка 2 до декларації, який подається разом з уточнюючим розрахунком, необхідно вказати:

– зі знаком “+” суму залишків від’ємного значення попередніх звітних періодів станом на 1 лютого 2015 року, яка не була врахована в колонках 2–5 таблиці 1 додатку 2 (повністю або частково) до декларації за відповідний звітний період;

– зі знаком “–” суму таких залишків, яка була зайво вказана в колонках 2–5 таблиці 1 додатку 2 до декларації за відповідний звітний період.

За аналогічним принципом заповнюються і інші колонки таблиці 1 додатку 2, у яких завищені або занижені показники, а також коригуються показники декларації, в яких завищені (занижені) показники.

Значення рядка “Усього” колонки 6 таблиці 1 додатка 2 до декларації, який подається разом з уточнюючим розрахунком, повинно дорівнювати значенню колонки 6 рядка 26 розділу ІV уточнюючого розрахунку.

 

Виправлення помилок при заповненні текстового поля “а” перед таблицею 1 додатка 2 до декларації з ПДВ

Неправильне відображення в додатку 2 до декларації від’ємного значення попередніх звітних періодів та сум ПДВ, що задекларовані до відшкодування у податкових (звітних) періодах до 01.02.2015, призводить до неправильного заповнення текстового поля “а” перед таблицею 1 додатка 2 до декларації за лютий 2015 року або послідуючі звітні періоди та неправомірне збільшення на таку суму реєстраційної суми, і в цілому суми, визначеної за формулою. Як наслідок – неправомірне завищення податкового кредиту у наступних звітних періодах.

Текстове поле “а” перед таблицею 1 додатка 2 може бути заповнене в межах значення рядка “Усього” графи 14 таблиці 1 додатка 2 до декларації за той звітний період, в якому платник визначив для себе необхідність заповнення цього поля.

В тому звітному періоді, в якому реєстраційна сума була збільшена на відповідний показник, така сума вказується в графі 7 таблиці 1 додатка 2 до декларації.

Якщо платником завищено суму, яка відображена в текстовому полі “а” перед таблицею 1 додатка 2 до декларації за лютий 2015 року або послідуючі звітні періоди, така помилка виправляється шляхом подання уточнюючого розрахунку та додатка 2 до декларації.

В текстовому полі “а” перед таблицею 1 додатка 2 до декларації, який подається до такого уточнюючого розрахунку, із знаком “–” вказується різниця, на яку має бути зменшено значення поля “а” звітного періоду, який виправляється. На зазначену суму буде зменшена реєстраційна сума в звітному періоді, у якому подано уточнюючий розрахунок.

Крім того, при коригуванні реєстраційної суми обов’язковому коригуванню підлягає сума, на яку збільшено податковий кредит наступного звітного періоду.

Щоб не допускати таких помилок надалі, слід звернути увагу, що у графі 7 додатка 2 до декларації з ПДВ має бути обов’язково відображений показник, на який у звітному періоді, за який подається така декларація, збільшено реєстраційну суму по формулі та який у додатку 2 до декларації з ПДВ за попередній звітний період відображався в текстовому полі “а”.

З метою виключення випадків помилкового повторного заповнення поля “а”, внаслідок чого відбудеться «задвоєння» реєстраційної суми та неправомірне завищення на таку суму податкового кредиту наступного звітного періоду, слід перевіряти правильність обрахунку значення графи 14 поточного звітного періоду.

Починаючи з 1 лютого 2015 року уточнюючі розрахунки до податкових декларацій з ПДВ складаються за формою та в порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.10.2014 за № 1267/26044, в тому числі і до податкових декларацій з ПДВ за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року.

Про особливості сплати авансових внесків з податку на прибуток підприємств на стадії ліквідації платника

У складі річної податкової декларації платником податку на прибуток підприємств подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступний дванадцятимісячний період. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов’язань на підставі положень пункту 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (далі – Податковий кодекс).

Згідно з пунктом 137.4 ст. 137 Податкового кодексу податковим (звітним) періодом є календарний рік з урахуванням положень, визначених п. 57.1 ст. 57 цього кодексу. Податковий (звітний) рік для платників податків починається з першого календарного дня податкового (звітного) року і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) року, крім визначених випадків, зокрема:

якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення першого податкового (звітного) року), останнім податковим (звітним) роком вважається період, на який припадає дата ліквідації (п.п. 137.4.3 п. 137.4 ст. 137 Податкового кодексу).

Під ліквідацією платника податків розуміється ліквідація платника податків як юридичної особи, внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків відповідно до законодавства  (п. 97.1 ст. 97 Податкового кодексу).

Отже, якщо платник податку на прибуток знаходиться лише на стадії ліквідації, він зобов’язаний щомісячно сплачувати авансові внески з податку на прибуток, задекларовані ним у складі річної податкової декларації за попередній звітний (податковий) рік.

Такий платник подає до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток (останню) за звітний період, на який припадає дата його ліквідації та враховує сплачені авансові внески у зменшення податкових зобов’язань з податку на прибуток в такій останній декларації з податку на прибуток, що подається платником.

У разі наявності надміру сплачених авансових внесків з податку на прибуток платник податку має право на повернення таких грошових зобов’язань за умови дотримання положень ст. 43 Податкового кодексу.

 

Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.